Українці на Паралімпіаді: підкошені хворобами, але незламні

У південнокорейському Пхьончхані завершилася 12-та зимова Паралімпіада. Збірна України здобула на ній 22 нагороди – сім золотих, сім срібних і вісім бронзових.

З таким доробком команда посіла в медальному заліку шосте місце. Начебто непогано, але перед вильотом до Кореї українці декларували наміри поборотися за загальну перемогу, передає ВВС Україна.

З іншого боку, зважаючи на труднощі, з якими зіткнула команда, такий результат можна назвати позитивним.

На минулих іграх українці посіли четверте командне місце, хоча золотих медалей тоді було всього чотири.

“Той результат, який ми показали з сімома золотими медалями – потужний, значимий результат при всіх тих викликах, які у нас були”, – не вдаючись у деталі, підсумував виступ команди президент паралімпійського комітету України Валерій Сушкевич.

Проблеми зі здоров’ям

А виклики справді були. І чимало. Труднощі почалися ще перед відльотом до Кореї. Через хворобу залишилася вдома і проходила курс лікування в столичній лікарні “Феофанія” 27-річна Олександра Кононова.

Точніше, форма захворювання була настільки непростою, що медики попервах не могли визначити діагнозу. А Кононова – одна з найтитулованіших українських атлеток. На двох попередніх паралімпіадах Олександра виграла шість медалей і чотири з них – золоті.

Також через хворобу не зміг виступити на першій у житті Паралімпіаді львів’янин Василь Кравчук, котрий теж мав виступати у змаганнях лижників і біатлоністів серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату.

Олександра КононоваКопирайт изображенияUNIAN
Image captionТитулована Олександра Кононова не поїхала на змагання

Інша титулована українка Юлія Батенкова-Бауман змагальну програму пройшла від початку й до кінця, але кожен її вихід був зусиллям волі. Сама спортсменка вже у Пхьончхані зізналася, що почувається дуже погано, важка форма нежитю не дає дихати і робить кожен вихід на старт складним подвійно.

Недобре впродовж усього змагального шляху почувався й чотириразовий призер Ванкувера-2010 та чемпіон Сочі-214 Григорій Вовчинський. Спортсмен з Броварів на Київщині боровся не стільки з суперниками, скільки з собою і навіть скоротив кількість запланованих стартів.

Прес-служба Паралімпійського комітету України спростувала інформацію окремих ЗМІ про те, що збірну України підкосив вірус, підкресливши, що захворіли спортсмени не масово, а окремі представники індивідуально.

Так чи інакше, і без того не надто чисельна команда, скоротившись на дві особи, поїхала Пхьончхан в кількості 21-го спортсмена і десяти гайдів, провідників незрячих атлетів на дистанції. З нагородами додому повернулося понад половина спортсменів – 11.

Мультимедалісти

Жалілася на важкість й 26-річна харків’янка Оксана Шишкова. Правда, причиною була не хвороба, а максимальна завантаженість.

За винятком одного дня відпочинку Оксана тренувалася й стартувала щодня. Казала, що сил немає зовсім. Але підганяв гайд Віталій Казаков, який виступав для Шишкової одночасно і помічником, і найбільшим мотиватором.

Оксана стала головною мультимедалісткою української збірної в Пхьончхані. На попередніх Іграх у Сочі Шишкова мала чотири медалі та всі вони були бронзовими. Українка не приховувала, що хоче виграти золото. Але перші дві дисципліни (в біатлоні на 6 км і в лижних перегонах на 15 км) принесли Оксані срібло.

Золото залишалося недосяжним аж до того часу, поки Шишкова не вийшла на старт біатлонної гонки на 10 км. Там українка нарешті змогла випередити всіх і піднялася на найвищий щабель п’єдесталу. А після дня перепочинку харків’янка доукомплектувала свою колекцію бронзою в лижному спринті.

Оксана ШишковаКопирайт изображенияUNIAN
Image captionОксана Шишкова здобула найбільше медалей у команді

Ще через день – третє срібло в біатлоні на 12,5 км. А завершила свій виступ Оксана ефектною золотою крапкою в естафеті.

Шишкова повертається додому з шістьма медалями – двома золотими, трьома срібними і бронзовою. Усі свої нагороди Оксана ще до старту пообіцяла присвятити воїнам, які відстоюють територіальну цілісність України на сході України.

Прапороносцеві української збірної Віталієві Лук’яненку складніше відновлюватися після кожного наступного старту з огляду на вік.

Як не як, для Віталія Ігри в Пхьончхані – шості в кар’єрі, та в своїх 39 він єдиний, хто виступав на всіх Паралімпіадах, в яких брала участь збірна України.

Прикметно, що саме Віталій уже наступного після церемонії відкриття ранку приніс Україні перше золото.

З допомогою гайда Івана Марчищака він переміг на дистанції 7,5 км в біатлоні. Друге золото Лук’яненко здобув через шість днів, перемігши на 15-кілометровій біатлонній дистанції.

спортКопирайт изображенияGETTY IMAGES
Image captionВіталій Лук’яненко (в центрі) приніс Україні перше золото

Тим самим, Віталій став шестиразовим паралімпійським чемпіоном. Перше своє чемпіонство він здобув ще в Турині-2006, друге золото взяв у Ванкувері, а в Сочі та Пхьончхані переміг по два рази.

Всього ж на рахунку Лук’яненка – 12 медалей Паралімпіад. Без нагород він повертався лише з перших своїх Ігор у 1998 році в Нагано.

Командні бійці

Чотири медалі в Кореї здобула серед стоячих спортсменок з ураженням опорно-рухового апарату харків’янка Людмила Ляшенко.

Власне, саме Людмила в біатлонному спринті здобула для України першу медаль Пхьончхана – бронзу. Після ще двох медалей того ж достоїнства Ляшенко виглядала відверто втомленою, але змогла зібратися і в заключний змагальний день тріумфувала в складі естафетної команди.

Власне, естафета, яка вінчала для української збірної Паралімпіаду-2018, стала окрасою виступу команди. В паралімпійському спорті в естафетних забігах з лижних перегонів можуть брати участь атлети з різними вадами та різних статей.

Просто в залежності від обох цих чинників спортсмени ще до старту отримують часові надбавки.

В України естафету починав незрячий спортсмен з Харкова Юрій Уткін, котрого вів по трасі представник олімпійської збірної з лижних перегонів у Сочі-2014 Руслан Перехода.

Ці хлопці вже мали бронзу на біатлонній дистанції 12,5 км. А в естафеті дует створив гарний фундамент, який закріпили Ляшенко, Шишкова і Юлія Батенкова-Бауман.

спортКопирайт изображенияUNIAN
Image captionЮлія Батенкова-Бауман жила у Сімферополі, а зараз тренується у Луцьку

Саме золота нагорода Батенкової-Бауман, враховуючи всі чинники, стала однією з ключових подій паралімпіади в українському розрізі.

Річ у тім, що на попередніх трьох Іграх 34-річна уродженка Сімферополя, котра зараз живе у Луцьку, здобула 13 медалей – дев’ять срібних і чотири бронзових.

Юлія мріяла про золото, але стан здоров’я не давав змоги зачепитися за медаль взагалі. Коли Батенкова-Бауман давала інтерв’ю за день до естафети, в її голосі читався розпач.

“Роблю все, що можу, але в грудях болить, не можу дихати, ніс закладений. Стараюся, але поки не виходить нічого”, – казала спортсменка.

Винагорода за терпіння настала саме останнього змагального дня, в заключній гонці – лижній естафеті, яку Батенкова-Бауман пробігла надзвичайно натхненно. Зовні, бо стан спортсменки одначе бажав кращого.

Чемпіонський дует

18-річний тернополянин Тарас Радь – наймолодший у складі паралімпійської команди України спортсмен. Хлопець усе життя фанатично любив спорт, займався різними видами з ранніх років. Але неправильне лікування призвело до того, що чотири роки тому Тарас залишився без ноги.

Розпач був страшенним, але 14-річний хлопчина зміг взяти себе в руки і в тому ж 2014 році почав тренуватися на інвалідному візку.

тарасКопирайт изображенияGETTY IMAGES
Image captionТарас Радь став чемпіоном ХІІ Паралімпіади на середній дистанції – 12,5 км у біатлоні

Працював Тарас настільки добросовісно, що його місце в паралімпійській збірній виглядало беззаперечним. А в Пхьончхані Радь міг стати медалістом уже в першій своїй гонці, але програв канадцеві Колінові Кемерону, який здобув бронзу в біатлонній гонці на 7,5 км, лише десять секунд.

Після цього старту спеціалісти говорили, мовляв, у Тараса велике майбутнє. Та ніхто й уявити не міг, що вершини юний тернополянин досягне так швидко, в наступних же перегонах. В умовах шквального вітру Радь проявив головну свою рису – ідеальну влучність.

На чотирьох вогневих рубежах він закрив усі 20 мішеней і виграв на дистанції 12,5 км в біатлоні золото.

На день раніше від Тараса чемпіоном Пхьончхана став той, хто фактично взяв над юним спортсменом шефство. Мова про 28-річного миколаївця Максима Ярового, котрий у Сочі серед спортсменів, які змагаються на візках, взяв два срібла і бронзу в біатлоні та лижних перегонах.

На цей раз у Кореї Яровий виграв золото на 15-кілометровій лижній дистанції. У передостанній день Паралімпіади-2018 Максим доповнив медальну колекцію бронзою в лижних перегонах на 7,5 км.

З олімпійським спокоєм

Ще одне золото в лижній гонці на 20 км серед стоячих спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату здобув чернігівець Ігор Рептюх. Цей дуже емоційний у житті хлопець демонструє неймовірну виваженість на дистанції.

спортКопирайт изображенияUNIAN

Вміння терпіти в купі з холодним розрахунком принесли Ігореві бронзу ще у перший змагальний день і срібло вже згодом, але в біатлоні. Здобувши золото, Рептюх, за власним зізнанням, втілив мрію життя.

Два срібла в біатлоні з допомогою гайда Сергія Кучерявого здобув вінничанин Олександр Казік. В іще одного незрячого спортсмена Анатолія Ковалевського – бронза в біатлоні на 7,5 км.

Найсентиментальнішим же виглядає срібло 29-річного броварчанина Григорія Вовчинського.

Титулований спортсмен почувався у Кореї погано, через що до передостаннього дня залишався поза межами трійки призерів.

Здобувши ж срібло серед стоячих спортсменів з порушенням опорно-рухового апарату у лижних перегонах на 10 км, Григорій розчулився: “Вчора ввечері розмовляв по відеозв’язку з донькою. “Тату, правда ж ти привезеш мені медаль?” – запитала дитина. Як я міг їй відмовити?”

Варто відзначити, що сім золотих нагород – то повторення встановленого збірною України на зимових Паралімпіадах у Турині-2006 національного рекорду.

Попри труднощі українці довели, що вважалися одним з головних фаворитів Ігор у Пхьончхані недарма.

Коментарі